Людмила Ульянченко за професією дизайнер та, почувши про набір до нової поліції, вирішила спробувати себе в новому амплуа. Дівчина вірить, що офіцер поліції буде для населення прикладом та надійним захисником, а своїм головним завданням обрала змінити ставлення і бачення людей до працівника поліції. Зараз же Людмила знаходиться у декретній відпустці та паралельно здобуває освіту юриста. У 2015 році Видання «Авторіа» опублікувало рейтинг найкрасивіших жінок-поліцейських Києва. До цього списку потрапила і черкаська красуня-полісвумен. Що ж змінилося в житті Людмили зі зміною професії та як розпочалася її історія у ролі жінки-«копа» дізнавався livecity.info.

Як розпочалася ваша історія у ролі полісвумен?

Ця історія розпочалася завдяки моїй мамі. Cаме вона почула про набір до нової поліції і запропонувала мені спробувати себе у ролі поліцейської. Спочатку я не вірила в усе це, але мама мене підтримувала та постійно запевняла, що я точно пройду відбір. Так і сталося.

Я заповнила онлайн-анкету в останній день прийому. На той момент уже було подано більше 30 тисяч анкет бажаючих. Я не вірила, що з такої великої кількості зможу потрапити в ті заповітні 2 тисячі, котрі в подальшому стануть поліцейськими. Але доля посміхнулася мені!

Чому саме ця, здавалося б, не жіноча професія?

Я з тих жінок, котрі не розділяють роботу на жіночу та чоловічу. Я за гендерну рівність в Україні та світі і знаю, що жінка в наш час здатна на все і навіть більше. Якщо ж розглядати саме професію поліцейського, то тут необхідно мати не тільки фізичну підготовку, а й бути психологом, вміти слухати людей. І іноді саме жінка може вирішити конфлікт своїм нестандартним, на перший погляд, підходом. Я відчуваю в собі сили змінити цей світ хоч трішки в кращу сторону! Саме тому і обрала цю професію.

Розкажіть про особливості відбору. Чи відчули ви різницю між жінками та чоловіками, які хочуть бути в поліції, в мотивації?

Різниці у відборі не було абсолютно. Всі проходили в рівних умовах тести на комп'ютерах та перевірку рівня фізичної підготовки. Єдине, що в нас було різне - це кімнати для переодягання, і все. Пам'ятаю, коли ми складали віджимання, нам усім говорили слова підтримки. Мабуть, якби не ті слова, то я б віджалася разів 10 і здалася.

А ким раніше працювали інші жінки, які були відібрані?

Із моїх знайомих коліжанок до служби в поліції дехто працював стюардесою, секретарем, є працівники банку, офісні працівники, консультанти.

Чи відчуваєте ви, що є певні вимоги до зовнішності жінки-поліцейської?

Особисто я не помітила абсолютно ніяких вимог до зовнішності жінок, котрі працюють в поліції. Здається, було обмеження по зросту, та я зі своїми 174 см про це не хвилювалася.

У 2015 році ви потрапили до списку найкрасивіших жінок-поліцейських Києва і навіть ваше рідне місто Золотоношу прикрашали біг-борди з вашим обличчям. Розкажіть детальніше про це.

Так, це дуже приємний бонус від роботи в поліції. Хоч я і офіцер поліції та, насамперед, я жінка. А яка жінка не буде радіти такому статусу ?) В мене є майже всі випуски журналів та газет з моїми інтерв'ю, а також в колекції таких "скарбів" є той біг-борд. Мені запропонували розмістити своє фото на борді, передусім, через те, що на той момент я була першою і єдиною жінкою із Золотоноші, котра працює в новій поліції Києва. Пам'ятаю, як всі мої знайомі присилали мені фото цього борду і говорили, що це круто.

Як ваші рідні поставились до такої зміни професії?

По правді сказати, коли я проходила відбір до поліції, мої рідні не до кінця розуміли всю повноту складнощів цієї роботи і були раді за мене. А от коли вже почала працювати, почалися складні виклики, ризик, небезпека, то мої батьки і чоловік дуже хвилювалися. Я відчуваю неабияку підтримку від моєї сім'ї, навіть не дивлячись на те, що мій чоловік був би не проти, аби я сиділа вдома і займалася домашніми справами.

Які зміни відбулися у вашому житті з новим статусом?

Однозначно можу сказати, що служба в поліції розділила моє життя на "до" і "після". Я змінила погляд на світ і на людей, знайшла роботу, котра мені подобається зі всіма її плюсами та мінусами. Я стала сильною фізично і морально, навчилася приймати самостійно рішення в будь-якій ситуації. І саме завдяки поліції я знаю, що допомагати іншим дуже легко. Варто просто захотіти.

Чи траплялися якісь курйози, пов’язані з новою роботою?

Мабуть "курйоз" – то моє друге ім'я. Бо коли я пройшла відбір і приїхала на навчання в поліцію, то спочатку не знайшла себе в загальному списку учнів, але виявилось, що я не одна така (а осіб 40). Потім поступово протягом часу всіх знаходили і відправляли на навчання. Мене ж знайшли аж останньою. Доки шукали мої документи, я пропустила дві пари і на наступний день не склала квіз (залік).

Як ви вважаєте, яка ваша головна місія у цій професії?

Змінити ставлення і бачення людей до працівника поліції. Я хочу, щоб офіцер поліції був для населення прикладом, помічником, надійним захисником. Я хочу допомагати людям, котрі цього потребують. Я хочу змінити світ хоча б трішечки на краще.

Ви зараз у декретній відпустці, а чи плануєте після цього повертатися до роботи?

Моя відповідь, звісно, "так". Поки я знаходжусь у декретній відпустці, то паралельно почала навчання в НАВС (національна академія внутрішніх справ), щоб по закінченню відпустки повернутися до роботи з вищою освітою юриста.

Які недоліки є у реформованій патрульній поліції, а які переваги, на вашу думку?

Тобто, що ще треба змінювати? Як і в кожній структурі, в поліції є свої недоліки чи якісь недопрацювання. Варто розуміти, що ще декілька років тому поліції взагалі не існувало. Ми почали її створювати з «нуля» і в нас це вдалося. Так, це було з непорозуміннями, складнощами, розбитими автівками, але правильний шлях не буває легким та без помилок. Для мене поліція, як маленьке дитя, яке на сьогоднішній день росте, розвивається та набуває досвіду.

Звертаючись до наших читачів, що хочете побажати?

Люди, будьте добрішими один до одного. Це полегшить Вам життя, а працівникам поліції - службу!

 

#Livecity.info