Тетяна Пилипець – директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука. Харизматична, весела, талановита – вона змінює уявлення про бібліотекаря, як про людину інтраверта – проводить вуличні фестивалі, є «обличчям» львівського Різдва, активно долучається до організації та промоції літературних фестивалів і книжкових толок. Вона залюблена в книги з дитинства, обожнює читати та має величезний список літературних уподобань. 

Про цікаві моменти життя сучасного бібліотекаря дізнавався Livecity.info.

Коли прийшла любов до книги і чому саме робота бібліотекаря?

– В бібліотеку я потрапила у далекому 1979-му. Коли батьки переселились у багаповерхівку, моя чотирьохлітня душа просилася далі на волю і зупинив мої спроби втікати у старий мікрорайон - похід у бібліотеку! Свою першу бібліотекарку, як і першу вчительку, шаную і пам‘ятаю. Отак там, в міській дитячій бібліотеці, і осіла на майже 40 років - від маленької читачки до провідного бібліотекаря! А трохи менше трьох років тому я подалася на відкритий конкурс на посаду директорки Юнацької бібліотеки області, пройшовши кілька турів, перемогла і прийшла втілювати свій проект «бібліотеки подій»! Перші тижні головним завданням було втриматись від конфронтації з колективом - неприйняття мене було глобальним! А потім - взяти у покровителі Романа Іваничука, присвоїти бібліотеці його ім‘я і відчути цей моральний та інтелектуальний захист!

Що нового плануєте ввес­ти? Чи передбачаються якісь кардинальні зміни?

– Щодо бібліотечних процесів, то у планах тотальна автоматизація і відкритість фондів на увесь читацький світ за посередництва електронної бази.

Кардинальні зміни відбулись навіть непомітно для мене самої. Звісно, я «одружена» зі своєю роботою, кайфую від повноти і насиченості робочих буднів, але... навіть з моїм масштабним мисленням я не уявляла, якою затребуваною стане наша бібліотека, як простір для навколокнижного спілкування і читацьких радощів! Є дорікання, що бібліотека багато «фестивалить», але я глибоко переконана, що головне завдання бібліотекарів - створювати прецендент говорити про книги, про читання! Робити це можна у різний спосіб і фестивальна активність - найефективніша. Тому наша Бібліотека Іваничука є співорганізатором і співзасновником кількох фестів!

Багато людей вважають, що робота бібліотекаря  - це лише видача книг. Чи це так і що ще входить до обов'язків працівника бібліотеки?

– От, власне, я почала відповідати на це питання попередньо - бібліотекар/ка - воїн інформаційного фронту. І звідси потреба вміти комунікувати, медіатувати між собою і читачем, між читачем і суспільством і найкращі посередники таких діалогів - книги. Крім того, мої колеги добрі аніматори, модератори і бібліоняні! Зрештою, фахівці з бібліографії та архівування - то теж великий скарб. Бути в тренді, бути трендовими - головне завдання! І це інтелектуальна трендовість!

 Ви погоджуєтеся із думкою, що через півстоліття бібліотеки у класичному розумінні можуть взагалі перестати існувати, адже більшість мають бібліотеку у своєму гаджеті?

 – На це питання маю дві алюзійні відповіді - через кіно театр не зник, через електронні книги не зникли книги на папері. Але нового формату бібліотекам, принаймні публічним, не минути. Тут #Бібліотека_на_Ринку_9 вже стратегічно випередила запити суспільні - наша «бібліотека подій» і є тим місцем, яке потребуване і адвокатоване громадою. Наші відвідувачі кажуть, що у нас «правильна» атмосфера!

Хто є найактивнішими читачами бібліотеки і що полюбляють читати найчастіше?

– Так сталось, що найактивнішими нашими клієнтами є молоді батьки, люди, які шукають себе, студенти, які потребують затишного і відкритого простору, старшокласники. Серед жанрових лідерів - фентезі, мелодрами, історична проза. Категорично заперечу непопулярність поезії - на неї сталий попит. Є особлива когорта відвідувачів - мисливці за книжковими новинками! Ми змогли і для них бути цікавими, бо автори часто для своїх передпрем‘єр обирають саме #Бібліотеку_на_Ринку_9! Тішимось, що «обросли» книжковою родиною - відвідувачами, які приходять не на конкретні теми, а «в середовище» і авторами, які довіряють нам своє літературне агентування!

Як саме і чим мотивуєте читачів?

– Довірою, атмосферою, позицією, що ми працюємо, щоб навчатися, а не повчати.

І, зокрема, навчатись, у наших відвідувачів, адже формат клієнта-читача не єдиний. Є такі відвідувачі, які приходять за можливістю робочого місця, за спілкуванням, розрадою... Бути клієнтоорієнтованим - означає знайти мотивацію для кожної потенційної Книголюдини!

Що, на вашу думку, потрібно найперше змінити у бібліотечній політиці?

– Планові показники! Цифри, які руйнують атмосферу творення і співтворення. Переглянути цифрові показники - найнагальніша потреба у бібліостратегії. І повніше фінансування проектної діяльності і діяльності по впровадженню електронних картотек і каталогів.

Ви руйнуєте стереотип замкнених/закритих бібліотекарів з гулькою на голові. Як саме це відбувається?

– Я не відчуваю себе такою воїтелькою з ломом у руках, тим більше не маю нічого проти елегантної зачіски, згаданої вами, але, спостерігаючи за реакцією соціуму, бачу, що дивую і дещо дратую книжний світ. Я стала учасницею кількох фотопроектів - #СвіжеЧитання, #Львів_янки_епоха, #На_очі в якості моделі, пройшла вишкіл здорового способу життя у реаліті шоу «Стоп вага Львів» і показала своє щоденне життя і на роботі також. Я змінюю уявлення про бібліотекаря як про людину інтраверта - веду вуличні фестивалі, є «обличчям» львівського Різдва. А ще активно долучаюся до організації та промоції літературних фестивалів і книжкових толок. З ними я об‘їздила усі обласні центри (крім Сум) і ще міста в регіонах (так місцем моєї книжної сили є Миколаїв на Львівщині, де рух Книжкових Толок заснувала моя духовна наставниця і душевна подруга Люба Хомчак).

Я - унікальний комунікатор. Можу з‘єднати інтереси різних груп і людей навколо ідеї читання як способу маркування «своїх».

Ваші книжкові уподобання: тематика й автори?

– О! Я всеїдна! В мене велика пристрасть - укрсучліт! А ще я - навіжена фанатка Сергія Жадана і очолюю рух #Жаданнашевсе. Серед друзів-авторів не маю фаворитів, люблю їх щиро і віддано, але в прозі запійно читаю Ярину Каторож, Віктора Янкевича, Дару Корній, Сергія Гридіна, Андрія Бондара, Юрка Винничука, Анастасію Нікуліну, Наталку Доляк, Вахтанга Кебуладзе, Сергія Пантюка, Олена Стяжкіна, Ірен Роздобудько, Галина Вдовиченко, Любка Дереша, Тараса Лютого, Богдана Коломійчука, Андрія Любку, а поезія мене наповнює через книги Мар’яни Савки, Іздрика, Галини Крук, Василя Голобородька, Марії Козиренко, Катерини Калитко, Анастасії Педан, Олекси Юріна, Любові Долик, Василя Кузана, Ольги Романишин! Окрема моя читацька любов - військові письменники - Олександр Терещенко, Василь Паламарчук, Назар Розлуцький, Влад Якушев, Василько Піддубний, Микола Миколаєв, вони мотивують не лише сюжетами і текстами, а й своїми життєвими позиціями і вчинками! Серед тих, кого шаную і слухаю вже з вічності - Грицько Чубай, Тарас Шевченко, Василь Стус, Василь Симоненко, Леся Українка, Роман Іваничук, Григорій Сковорода. Я точно забула когось важливого для мене, але це не рейтенги - я не рангую, а озвучую свій потік свідомості.

Назвіть кілька тих книжок, які дорогі вам і які перечитуєте.

– Жадан - все, Чубай «П‘ятикнижжя», Костенко «Берестечко», Пантюк «Війна і ми», Кебуладзе «Чарунки долі», Содомора «Сльози речей», Винничук «Танго смерті». Але це ті книги, що дорогі зараз і пригадались найперше. Їх сотні насправді! А, може, тисячі! Зараз читаю «Дорослі зненацька» Сергія Гридіна і не можу не порекомендувати підліткам і їхнім родичам цю книгу! Тому книги - мої фаворити, мій професійний об‘єкт і велика любов!

Побажання читачам.

– Читайте! Бо це - процес вийнятково елітарний, який відносить нас до правдивої національної богеми! А ще - тримайтесь літтусівки! Творіть своє середовище і будьте щасливими!

 

 

Фото до статті - з особистого архіву Тетяни Пилипець


Читайте також: Від інженера до стиліста: інтерв’ю з Катериною Стефанишин

#Livecity.info