Тетяна Тимошенко родом з міста Біла Церква, що під Києвом. Проте вже більше шістнадцяти років проживає в столиці та досить успішно працює у фінансовій сфері. Тетяна вважає, що настав той час, коли в людини є безліч можливостей, щоб розвивати себе, розкривати свої навички у різноманітних напрямках, не лише за обраною професією. Головне, на думку героїні, зрозуміти, чого тобі хочеться насправді. Тому вона і вирішила створювати незвичайні для пересічного українця смаколики та дарувати солодкі відчуття жителям Білої Церкви.

Чому саме чеські трубочки? Що вплинуло на рішення займатися солодощами саме такого виду? 

Я часто подорожую Європою і давно знала про цей смаколик. Але рішення випікати трдельник власноруч прийшло до мене раптово. Я час від часу буваю в Білій Церкві і одного дня мені здалося, що в місті не вистачає чогось гастрономічно-незвичного, чогось такого, що неможливо приготувати вдома. В місті зараз активно популяризуються туристичні ідеї, проводяться масштабні інфраструктурні зміни, а вулична їжа в нас, як на мене, розвинена  на рівні райцентру.  Немає родзинки, чогось такого, щоб після куштування залишало приємні спогади не лише про смак, але і подачу, ставлення до клієнта. А трдельник – це якраз така випічка, яка і по смаку неперевершена, і процес приготування досить цікавий: все відбувається на очах у клієнта, таке собі гастрономічне мікрошоу. З іншого боку, мені хотілося побувати у ролі підприємця, нехай навіть мікромаштабу.

Розкажіть про початок бізнесу. З якими труднощами доводилося зустрічатися?

Я не буду розказувати про бізнес-план, тому що хто має хоч трохи здорового глузду, плюс/мінус розуміє, що необхідно для відкриття бізнесу: розрахунки – гугл – оренда площі – придбання обладнання та матеріалів – майстер клас по випіканню і т.д.

Зупинюся на більш цікавих, як на мене, моментах. Коли я починала цю справу, то мало що розуміла у тому, як це має працювати. Звичайно, мій 13-річний досвід в фінансовій сфері та навички допомагають мені, так само, як і поради експертів, ролики в ютубі, тощо. Але це все лише теорія. Ти реально не розумієш про що йде мова, поки не відчуєш це на собі. І ось як тільки ти робиш перший крок, обставини починають допомагати: зустрічаються потрібні люди, знаходяться раціональні рішення, про які навіть не здогадувався. Мозок починає видавати ідеї, які раніше здавались нереальними. Звичайно, перешкод також вистачає і тут головне не опустити руки,  не піддаватися зневірі, а просто йти вперед.

Одним словом, запускати щось своє – це круто. Я раджу всім, хто про це думає, але сумнівається – все таки робити перший крок. Якщо навіть все піде не так, як ви плануєте, або ж взагалі не піде, ви в будь якому випадку не програєте, адже отримаєте безцінний досвід, який можливо використати в майбутньому.

У вас багато конкурентів?

Зараз всіх здивую, але особисто моє відчуття: наші конкуренти – картопял фрі і хот-доги.  Звичайно, я жартую. Річ у тому, що трдельник – «нішева» випічка і питання скоріше не в конкуренції, а  в мисленні покупця.

Вартість трдельника – в середньому 30 грн. і якщо споживач мислить категорією «за ці гроші я куплю картоплю фрі або хот-дог», то це не наш споживач, який би смачний і якісний виріб ми не пропонували і скільки б реклами не розвісили. Проте ті, хто розуміють, що вони окрім смачного трдельника отримують суперове обслуговування, хороший настрій – з радістю приходять до нас і приємно приводять час.

А щодо обслуговування покупців. Що для вас найголовніше у цьому плані?

Я дуже самокритична і обслуговую кожного покупця так, як хотіла б, щоб обслуговували мене. Люди відчувають нещирість, відчувають, коли в них бачать лише об’єкт заробітку і це дуже неприємно. Тому для мене найголовніше, щоб покупець кайфував від покупки. Процес випікання займає близько 10 хвилин, а тому я маю змогу з кожним покупцем спілкуватись особисто, обираю якийсь індивідуальний жарт чи тему для розмови. Я екстраверт, для мене це не проблема, я навіть задоволення отримую, коли бачу, що людям подобається, як з ними ведуть діалог. Звичайно, не всі покупці такі. Є й ті, хто прийшов-пішов, але більшість все-таки розуміє, що вони платять за емоцію і задоволення, а не за шматок солодкого, нехай навіть дуже смачного тіста. Мені це приносить радість і натхнення! В нашому світі достатньо багато «штучності», «несправжності» і важливо залишатися людьми, вміти жити і отримувати задоволення в моменті. Ось з такими думками я випікаю свій смаколик.

Знайомству з вами я завдячую фестивалю «ШеФест», який проводився у Моринцях.  Скажіть, з якою метою ви туди приїздили і чи часто робите виїзди в інші міста?

На такому заході ми були вперше. Буду відвертою, на фестиваль ми приїхали набратись досвіду. Просування трдельника в Білій Церкві поки що йде досить мляво, як на мене. А мені хотілось відчути, що значить працювати, випікати, продавати на повну. Фестиваль виявився для нас чудовим варіантом. На жаль, я не мала змоги оцінити сам фестиваль, тому що далі свого павільйону не відходила – робота кипіла, ви це бачили на власні очі. Але мій покупець на мене склав якнайкраще враження. Думаю, це свідчить про високий рівень фестивалю в цілому.

А самі покупці як відреагували на вашу смачну продукцію?

Так приємно було чути, що покупцям подобається атмосфера біля нашого трдельника, сміх, жарти, люди Кобзаря читали, ми конкурси невеличкі влаштовували. Все пройшло на дуже високому емоційному рівні. Ну і якість та смак трдельника безумовно нікого не лишив байдужим. 

Часом черги були, що люди хвилин по 40 чекали. Одна дівчина зауважила, якби поряд було декілька яток з трдельниками, вони б все одно стояли в нашій черзі, тому що дуже приємно перебувати поряд з нами. Для мене такі відгуки надзвичайно цінні, тому що люди підхопили мою хвилю, мою ідею і я розумію, що не дарма кручу цей трдельник. 

Які плани маєте на майбутнє, пов‘язані з цим видом діяльності? 

Мене часто запитують, чи не планую я «маштабувати» цей бізнес. Я думаю, що поки що ні. Це досить специфічний напрямок, більше ярмарковий, фестивальний, новорічний.

Я цей бізнес більше сприймаю як розвагу, заняття для душі, аніж роботу, яка приносить заробіток. Можливо, причина в тому, що паралельно я займаюся іншим видом діяльності, за рахунок якого власне, живу. Але в житті все можливо. 

Дайте поради читачам, як правильно обирати солодощі? На які складові треба звертати увагу?

Я дуже прискіплива до питання здорового харчування. Коли починаю вчитуватися у склад продуктів, то інколи можу вийти із магазину з порожньою корзиною. Тому для мене трдельник, як і більшість солодощів – це компроміс із совістю. Хоч  ми і обираємо свіжі та якісні інгредієнти для трдельника, проте, все одно, його не можна назвати здоровим харчуванням. Отож, я раджу всім не зловживати, але при цьому не позбавляти себе задоволення.  Краще з’їсти  невелику порцію того, що приносить тобі кайф, ніж мучити себе думками про те, що хочеться, але «ні, я це їсти не буду, там же хімія».

Інколи я своїм покупцям говорю: «Смакуєте після 6 вечора трдельник – на ранок 10 присідань та віджимань». Люди сміються, розуміють, що я жартую. Але в кожному жарті є доля правди і фізичне навантаження після солодкого не буде зайвим.


Фото  з особистого архіву Тетяни Тимошенко. 

#Livecity.info